проточити

СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). — Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́. Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник); Обережно, ніби просіваючи золотий пісок, відбирав він матеріал (для книги) (В. Собко); З цього дня Матвій сіяв великим решетом на мотузках пісок. Висівав його так, що він був чистенький, як пшеничне борошно (Мирослав Ірчан); Чоловіки.. "до ума призводили" хліб: по клунях віяли, точили на решетах, трієрах (А. Головко); Ой сусідко, сусідко, сусідко! Позич мені решітко, решітко: Я си муку протрясу, протрясу, завтра тобі принесу, принесу! (пісня).

РУЙНУВА́ТИ (про дію води, вітру, мікроорганізмів тощо — примушувати що-небудь розпадатися, змінювати будову, склад), РОЗ'ЇДА́ТИ, ТОЧИ́ТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПРОТО́ЧУВАТИ, ПІДМИВА́ТИ, ПРОМИВА́ТИ рідко. — Док.: зруйнува́ти, роз'ї́сти, підточи́ти, проточити, підми́ти, проми́ти. Вода, проникаючи в розколини каменів і замерзаючи там, поступово збільшує ці розколини й руйнує камені (з підручника); Кислота роз'їдала метал (з науково-популярної літератури); Сава Петрович певний себе. "Вода й камінь точить, то гроші й подарунки дівочу впертість і поготів" (А. Головко); Вщерть сповнені, струмочки з верховин Підточували бескиди камінні (І. Муратов); Під березою, проточуючи сніг, ожив і подав свій голос невидимий струмок (М. Стельмах); Азовське море невпинно підмиває свої береги (з науково-популярної літератури); Вода промивала греблі й зносила переїзди (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. проточити — проточи́ти 1 дієслово доконаного виду обробити на верстаті проточи́ти 2 дієслово доконаного виду точити якийсь час  Орфографічний словник української мови
2. проточити — I див. проточувати. II -точу, -точиш, док. Точити (див. точити II) якийсь час. III -точу, -точиш, док. Точити (див. точити III) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проточити — ПРОТОЧИ́ТИ¹ див. прото́чувати. ПРОТОЧИ́ТИ², точу́, то́чиш, док. Точити (див. точи́ти²) якийсь час. ПРОТОЧИ́ТИ³, точу́, то́чиш, док. Точити (див. точи́ти³) якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. проточити — проточи́ти / рідко прото́чувати го́лову кому. Набриднути кому-небудь, настирливо вимагаючи чогось. Він проточив мені голову: єднайте та єднайте Оленку (Ганна Барвінок).  Фразеологічний словник української мови
5. проточити — Проточи́ти, -точу́, -то́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. проточити — Проточи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Прогрызть; прорыть (нору). Так уже добре накрила діжку з борошном од мишей; а вони дірку проточили і таки долізли до борошна. Харьк. г. 2) Очистить на грохотѣ (зерновой хлѣбъ). 3) — голову.  Словник української мови Грінченка