прямоїжджий

ПРЯМИ́Й (рівно витягнутий у якомусь напрямку, без вигинів, закрутів), РІ́ВНИЙ, ПРО́СТИ́Й розм., ПРАВИ́Й заст., діал.; ПРЯМОЇ́ЖДЖИЙ фольк. (про дорогу). За селом чоловік подався не прямою дорогою, а звивистою, росою обнизаною стежиною (М. Стельмах); Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І. Нечуй-Левицький); Ой у полю, при долині дорожка проста (пісня); Рубайся, дерево, кривеє і правеє (М. Номис); Ілля Муромець узяв прямоїжджою дорогою, мимо того лісу, де Соловей-розбійник сидів (казка).

Значення в інших словниках

1. прямоїжджий — прямої́жджий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прямоїжджий — -а, -е, нар.-поет. Прямий (про шлях, дорогу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прямоїжджий — (шлях) простий  Словник чужослів Павло Штепа
4. прямоїжджий — ПРЯМОЇ́ЖДЖИЙ, а, е, нар.-поет. Прямий (про шлях, дорогу). Ілля Муромець узяв прямоїжджою дорогою, мимо того лісу, де Соловей-розбойник [розбійник] сидів (з легенди).  Словник української мови у 20 томах