пряність

ПРЯ́НОЩІ (ПРЯ́НІСТЬ рідше) (рослини, що використовуються як приправа до їжі); КОРІ́ННЯ (коренеплоди). Замовляв (обід) Кошарний. Коньячок.., шашлик по-карськи: гранчасті шматки баранячого м'яса, засмажені до червоності, прошпиговані прянощами й збризнуті помідорним соком (П. Загребельний); В клуні пішов дух вареної горілки, меду, перцю та усякого коріння (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. пряність — пря́ність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пряність — -ності, ж. 1》 Якість і властивість за знач. пряний. 2》 Те саме, що прянощі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пряність — ПРЯ́НІСТЬ, ності, ж. 1. Якість і властивість за знач. пря́ний. 2. Те саме, що пря́нощі. Вирощується він [кмин] переважно на Україні. Як пряність використовується його насіння (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах