пустиня

БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.). Відійшовши від шахти, Андрій не зразу попрямував додому, а ліг на безлюдді в м'яку траву (О. Гуреїв); Вона пробродила кілька годин. То тікала на відлюддя, то змішувалася з метушливими львів'янами (Є. Куртяк); Був уже кінець робочого дня. Редакція одразу перетворилася в пустку (П. Колесник); — Мешканці кинулися в газосховище, в підвали, в льохи. Але було вже пізно. За годину місто стало пустелею (О. Донченко); Хай наш Мінськ тепер пустиня гола, — Завтра знов розквітне він, як сад! (М. Рильський).

ПУСТЕ́ЛЯ (великий посушливий простір), ПУСТИ́НЯ рідше. Приаральський степ був бідніший і пустельніший.. Тут у всьому відчувалося сусідство двох пустель — Каракумів та Барсуків (З. Тулуб); Ра-Манеїс будувала собі піраміду в пустині (Леся Українка).

ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В. Козаченко); — На сто верст від Сталінграда — одне пустище, — бідкається Єгор (І. Цюпа); За ставком на цьому ж пустирищі будують нове приміщення ферми (О. Гончар); Завод розширювався, нові цехи виростали там, де недавно була пустиня і вітер сумно завивав у сухих бур'янах (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. пустиня — (велика посушлива рівнина) пустеля.  Словник синонімів Полюги
2. пустиня — пусти́ня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. пустиня — [пустин'а] -н'і, ор. -неийу  Орфоепічний словник української мови
4. пустиня — -і, ж. 1》 Те саме, що пустеля. 2》 заст. Запустіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пустиня — Пустеля  Словник чужослів Павло Штепа
6. пустиня — ПУСТИ́НЯ, і, ж. 1. Те саме, що пусте́ля. Завиє голодний Звір в пустині, і повіє Ураган холодний (Т. Шевченко); Вузенька стежка, ледве помітна, як слід дикого звіра, щезала часом серед кам'яної пустині або ховалась під виступом скелі (М.  Словник української мови у 20 томах
7. пустиня — го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн. Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги.  Фразеологічний словник української мови
8. пустиня — Пусте́ля, -лі, -лею; -те́лі, -те́ль і пусти́ня, -ні, -нею; -ти́ні, -ти́нь пусти́ня, див. пусте́ля  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пустиня — Пустиня, -ні ж. 1) Пустыня. Пішла вдова пустинею з маленькою дитиною. Грин. III. 418. Кругом сама пустиня, нема людей, тільки хижий звір. Стор. МПр. 29. 2) Пустякъ. За пустиню сваряться. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка