Значення в інших словниках
-
пустиня —
(велика посушлива рівнина) пустеля.
Словник синонімів Полюги
-
пустиня —
пусти́ня іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
пустиня —
[пустин'а] -н'і, ор. -неийу
Орфоепічний словник української мови
-
пустиня —
Пустеля
Словник чужослів Павло Штепа
-
пустиня —
ПУСТИ́НЯ, і, ж. 1. Те саме, що пусте́ля. Завиє голодний Звір в пустині, і повіє Ураган холодний (Т. Шевченко); Вузенька стежка, ледве помітна, як слід дикого звіра, щезала часом серед кам'яної пустині або ховалась під виступом скелі (М.
Словник української мови у 20 томах
-
пустиня —
го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн. Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги.
Фразеологічний словник української мови
-
пустиня —
БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.).
Словник синонімів української мови
-
пустиня —
Пусте́ля, -лі, -лею; -те́лі, -те́ль і пусти́ня, -ні, -нею; -ти́ні, -ти́нь пусти́ня, див. пусте́ля
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
пустиня —
Пустиня, -ні ж. 1) Пустыня. Пішла вдова пустинею з маленькою дитиною. Грин. III. 418. Кругом сама пустиня, нема людей, тільки хижий звір. Стор. МПр. 29. 2) Пустякъ. За пустиню сваряться. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка