Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
пустир —
пусти́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пустир —
моск. порожня порожня, див. пустота
Словник чужослів Павло Штепа
пустир —
ПУСТИ́Р, я́, ч. Незабудоване, запущене місце. На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатчину (з казки); На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Л.
Словник української мови у 20 томах
пустир —
ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В.
Словник синонімів української мови