пустир

моск. порожня

порожня, див. пустота

Значення в інших словниках

1. пустир — пусти́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пустир — -я, ч. Незабудоване, запущене місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пустир — ПУСТИ́Р, я́, ч. Незабудоване, запущене місце. На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатчину (з казки); На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. пустир — ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В.  Словник синонімів української мови
5. пустир — Пусти́р, -ря́; -тирі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)