пустодзвонний

БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про твори, розмови, слова, думки і т. ін. — позбавлений змісту, убогий змістом), МАЛОЗМІСТО́ВНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ підсил., ПУСТИ́Й підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ (про тему розмови, суперечки і т. ін.); ПУСТОДЗВО́ННИЙ підсил. зневажл. (про фрази, слова і т. ін.). Власні слова видавались йому порожніми, беззмістовними, а вагомих слів не було, десь пропали (Є. Гуцало); Перекидались (Кирило та Устя) словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); За час війни, за всі місяці болісного невідання про Василеву долю Надія багато наслухалась.. пустопорожніх втішань (Я. Баш); І все-таки це безпредметне словесне плетиво, це легке перестрибування з теми на тему захопило їх (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. поверхо́вий.

Значення в інших словниках

1. пустодзвонний — пустодзво́нний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пустодзвонний — -а, -е, розм. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пустодзвонний — ПУСТОДЗВО́ННИЙ, а, е, зневажл. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий. У доробку Виргана даремно шукати .. пустодзвонних фраз чи риторики (із журн.).  Словник української мови у 20 томах