пухир
БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М. Рильський); Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби і видихує з себе страшенний чад (Панас Мирний); Вода в тазу синювата, з великими мильними бульбашками (Н. Тихий); Дметься, як пузир на воді (прислів'я); Казан запарував, на воді бульбилась темно-іржава піна. З одного боку заплигали прозорі гарячі пухирі, збили вбік піняві бульбашки (Ю. Збанацький); Страшне то було пробудження! Мрія про волю зникла, як мильна банька (В. Гжицький).
МІХУ́Р (порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якоюсь рідиною), ПУХИ́Р. Якісь старигани, забувши про склероз, холестерин, ожиріння й одуріння, забувши про вставні зуби й вирізані шлунки та жовчні міхурі, їдять неймовірно жадібно, неймовірно багато (П. Загребельний); Він мовчки розшморгнув жовту, з свинячого пухиря калитку (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови