пухир
БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М. Рильський); Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби і видихує з себе страшенний чад (Панас Мирний); Вода в тазу синювата, з великими мильними бульбашками (Н. Тихий); Дметься, як пузир на воді (прислів'я); Казан запарував, на воді бульбилась темно-іржава піна. З одного боку заплигали прозорі гарячі пухирі, збили вбік піняві бульбашки (Ю. Збанацький); Страшне то було пробудження! Мрія про волю зникла, як мильна банька (В. Гжицький).
МІХУ́Р (порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якоюсь рідиною), ПУХИ́Р. Якісь старигани, забувши про склероз, холестерин, ожиріння й одуріння, забувши про вставні зуби й вирізані шлунки та жовчні міхурі, їдять неймовірно жадібно, неймовірно багато (П. Загребельний); Він мовчки розшморгнув жовту, з свинячого пухиря калитку (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- пухир — пухи́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пухир — (на воді) булька, бульбашка, пузир; (жовчний) міхур; пухирець, піхур. Словник синонімів Караванського
- пухир — -я, ч. 1》 Наповнений рідиною кулястий виступ на поверхні шкіри або слизових оболонок, що виникає при опіках, потертості та за деяких захворювань. 2》 Те саме, що пузир 1). 3》 Те саме, що міхур 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пухир — ПУХИ́Р, я́, ч. 1. Наповнений рідиною кулястий виступ на поверхні шкіри або слизових оболонок, що виникає при опіках, потертості та при деяких захворюваннях. Парубок показав долоні. Вони були такі порепані та в пухирях (А. Словник української мови у 20 томах
- пухир — Пухи́[і́]р, -ря́; -рі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пухир — Пухир, -ра, пухирь, -ря м. 1) Волдырь. Як линула окропом на руку, так он які пухирі понабігали. Харьк. г. 2) Пузырь. 3) Мочевой пузырь. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка