1. Словник української мови у 20 томах

пухир

ПУХИ́Р, я́, ч.

1. Наповнений рідиною кулястий виступ на поверхні шкіри або слизових оболонок, що виникає при опіках, потертості та при деяких захворюваннях.

Парубок показав долоні. Вони були такі порепані та в пухирях (А. Тесленко);

Одежа на них пообгоріла, взуття попеклося, на руках знялися пухирі (В. Кучер);

Клята кропива немилосердно жалила руки, і вони взялися пекучими пухирями (О. Донченко);

На тілі дитини .. з'являються окремі червоні округлі плями; на них внаслідок відшаровування епідермісу дуже швидко утворюється характерний пухир (з наук. літ.);

* Образно. Розмашистим кроком хлопець виходить на околицю Дрогобича. Капелюх на потилиці, .. вузькі, з пухирями на колінах, штани, босий (П. Колесник);

* У порівн. – А ти розкажи. Полегшає. Горе, як пухир: розріж – і минеться, – тепло відгукнувся Омелько (З. Тулуб).

2. Те саме, що пузи́р 1.

Казан запарував, на воді бульбилась темно-іржава піна. З одного боку заплигали прозорі гарячі пухирі (Ю. Збанацький);

Серед озера – плеса, де скидаються щуки, “як ночви”, де пускають пухирі золотаві карасі (Остап Вишня);

* У порівн. Дирижабль сплив угору, як великий білий пухир (М. Трублаїні).

3. Те саме, що міху́р 1.

Одно-однісіньке зеренце шроту попало .. в нутро, але не прошибло пухиря; риба дуріла з болю, але не швидко мусила подохнути (І. Франко);

Він мовчки розшморгнув жовту, з свинячого пухиря калитку (М. Стельмах);

Він саме лікувався від каменів у жовчному пухирі на невеличкому курорті (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

* У порівн. Його вражений гонор роздувався, наче пухир глибоководної риби, яку витягли на поверхню (С. Журахович);

Шия все свербіла, палала, всю її обкидало довгими пухирцями, які хотілось сласно дерти нігтями (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пухир — пухи́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пухир — (на воді) булька, бульбашка, пузир; (жовчний) міхур; пухирець, піхур. Словник синонімів Караванського
  3. пухир — -я, ч. 1》 Наповнений рідиною кулястий виступ на поверхні шкіри або слизових оболонок, що виникає при опіках, потертості та за деяких захворювань. 2》 Те саме, що пузир 1). 3》 Те саме, що міхур 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пухир — БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М. Словник синонімів української мови
  5. пухир — Пухи́[і́]р, -ря́; -рі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пухир — Пухир, -ра, пухирь, -ря м. 1) Волдырь. Як линула окропом на руку, так он які пухирі понабігали. Харьк. г. 2) Пузырь. 3) Мочевой пузырь. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка