піджак

ПІДЖА́К (верхня частина костюма), МАРИНА́РКА, ПІДЖАЧИ́НА розм.; ЖАКЕ́Т, ЖАКЕ́ТКА розм. (перев. жіночий; чоловічий — застаріле). Одягнений він постаромодному: піджак, біла сорочка з краваткою (С. Журахович); Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину (М. Коцюбинський); До кабінету.. несміливо вступила огрядна дівчина в чорному шерстяному жакеті (О. Гончар); Обперся (співак) плечима об стіну, забрав на свій жакет усе вапно (Лесь Мартович); Ксеня зіскочила з лежанки, нашвидкуруч заплела косу й накинула жакетку (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. піджак — (верхня частина костюма) маринарка, (жіночий) жакет.  Словник синонімів Полюги
2. піджак — піджа́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. піджак — г. маринарка, жм. жакет.  Словник синонімів Караванського
4. піджак — [п'іgак] -ака, м. (на) -аку/-ац'і, мн. -аки, -ак'іў  Орфоепічний словник української мови
5. піджак — -а, ч. Верхня частина чоловічого костюма у вигляді куртки з рукавами й полами на застібці, звичайно з відкладним коміром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. піджак — Куртка  Словник чужослів Павло Штепа
7. піджак — ПІДЖА́К, а́, ч. Верхня частина чоловічого костюма у вигляді куртки з рукавами й полами на застібці, звичайно з відкритим відкладним коміром. Він був убраний в піджак та панталони з дешевенького, простого тріко [трико] (І.  Словник української мови у 20 томах
8. піджак — син. кліфт, лейбик, лепінь, френч.  Словник жарґонної лексики української мови
9. піджак — Піджа́к, -ка́; -жаки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. піджак — ПІДЖА́К, а́, ч. Верхня частина чоловічого костюма у вигляді куртки з рукавами й полами на застібці, звичайно з відкритим відкладним коміром. Він був убраний в піджак та панталони з дешевенького, простого тріко (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах