підкорчити
ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Сидячи на низенькому кріслі, Максим глянув на свої довгі ноги і ніяково підібгав їх під сидіння (С. Добровольський); Летів орел понад морем, ніжки підібгавши (пісня); Ваня підгинав коліна й одштовхувався ногами (Л. Первомайський); Рушив (Микола), кивком відкинувши чуба назад і міцніше підібравши під пахви свої пакунки (О. Гончар); Скулився, стулився, ще й хвіст піджав (приказка); Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (А. Тесленко).
Словник синонімів української мови