підносити
БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.: збудува́ти, побудува́ти, постро́їти, звести́, поста́вити, ви́вести, підвести́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. Хата була чимала.. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу (І. Нечуй-Левицький); "..На зруб я продала Троянцям, Твоїм молельщикам, підданцям, Дубків і сосен строїть флот.." (І. Котляревський); Він стоїть на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить дім новий (В. Сосюра); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський); — Погорів я, мушу становити хату (Л. Яновська); А вся решта війська стала до роботи — виводила земляні вали (І. Кочерга); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Р. Братунь); Всі поважають бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. споруди́ти.
ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), ПІДНО́СИТИ (що — виділятися серед чогось своєю верхньою частиною). — Док.: піднести́ся, звести́ся, здійня́тися, підійня́тися (підня́тися), підвести́ся, поста́ти, підви́щитися, підійня́ти (підня́ти), піднести́. Осторонь, на пагорбі, височіла.. невеличка біла церковиця (П. Колесник); У Харкові серед буйної зелені парку підноситься на мармурі бронзова постать Тараса Шевченка (П. Панч); Над усім базаром зводилась висока будова бродячого цирку (Ю. Збанацький); За селом.. похмуро здіймалась, як величезний верблюд, двогорба висота (О. Гончар); Далеко з-за гайка підіймався димар цукроварні (Л. Смілянський); Понад берегами Росі в лісах піднімались рядками верхи старих осокорів (І. Нечуй-Левицький); Могутні дерева підводились високо над містом (М. Стельмах); Перед вами розкинувся білий сад, височиться гострогранний величавий пам'ятник Шевченка (К. Гордієнко); З кам'яної церковної вежі, що зухвало громадилася над землею.., линуло одноманітне, настирливе бім-бом, бім-бом (І. Чендей); Стрімчаста скеля постала над кручею, як вічний вартовий (С. Журахович); На високій скелі лівого побережжя (Дністра) притулилось містечко Буша з тверджею-замком, що панував над околицею (М. Старицький); Де-не-де на обрії підвищувались конусуваті силуети териконів (Ю. Шовкопляс); Скелі зусюди її (затоку) обступають, двома стрімчаками В небо спинаючись грізно (М. Зеров); Птиця співа та щебече, дерево шумить,.. гори висяться (Марко Вовчок).
ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. (кого чим — перев. у великій кількості); НАДІЛЯ́ТИ кого чим, ОБДІЛЯ́ТИ кого чим (роздаючи кільком, багатьом); ЖЕ́РТВУВАТИ (на користь когось, чогось); ЖА́ЛУВАТИ кого чим, заст., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого чим, заст., перев. із сл. Бог (перев. нагороджуючи). — Док.: подарува́ти, здарува́ти рідше подари́ти, презентува́ти, да́ти, піднести́, обдарува́ти, задарува́ти, задари́ти, озолоти́ти (обзолоти́ти), обдари́ти, наділи́ти, обділи́ти, поже́ртвувати, пожа́лувати, віджа́лувати, благослови́ти, поблагослови́ти. Ганя дарувала бідним сестрам гостинці, давала їм свої дорогі недоношені сукні (І. Нечуй-Левицький); Попригонь овечки, що родина здарувала (пісня); Просив, просив відеречко, Вона йому не дала, Дарив, дарив з руки перстень, Вона його не взяла (пісня); Пан Войський не візьме того собі у гнів, Як персня я йому уклінно презентую (переклад М. Рильського); Молоді люди, які мали намір покорити моє серце, підносили мені такі подарунки, що скоріше пригнічували, ніж тішили (Я. Гримайло); А що вже обдарували молодих, так гай, гай! Дружко аж охрип, мекекаючи, та хрюкаючи, та ревучи всякою скотиною, що молодим дарували (Г. Квітка-Основ'яненко); Не знали (бійці), чим задарувати (дівчину), як власкавити, кожен залюбки віддав би свою грудочку цукру (К. Гордієнко); — Скидай з себе дрантя — я тебе одягну, я тебе озолочу: будемо панувати (Б. Харчук); Край, дружбонько, коровай дрібно, Бо у нас роду вільно, Щоб єго обдарити, Щоб єго не гнівити (пісня); — Я хочу, щоб жінка моя була виключно моя, щоб я їй всього достарчав, усім обдавав (О. Кобилянська); Хлопці наділяють убогих людей гостинцями, зав'язують їм хусточки, сиплють у кишені, в пелени (С. Васильченко); Антон припас у кишені цукерки і почав обділяти ними дітей (С. Чорнобривець); Баби приставали до хазяйок і вміли так піддобритись до їх, що вони хоч потроху, але жертвували то борошна, то пашні, а то печеного хліба (І. Нечуй-Левицький); — Твого батька сама цариця вітала, приймала, Пісками (село) жалувала!.. (Панас Мирний); — Чрез твою добрість, через твої труди нас Бог благословив усім, усім (Г. Квітка-Основ'яненко).
ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (робити більшим за кількістю, розміром і т. ін.), ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ДОДАВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ДОБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм.; ПРИМНО́ЖУВАТИ, МНО́ЖИТИ, ПРИБІЛЬША́ТИ діал. (значно збільшувати); ПІДСИ́ЛЮВАТИ, ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЧУВАТИ діал. (про силу, потужність); ПІДВИ́ЩУВАТИ, ПІДНІМА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ розм. (перев. про ціну, оплату); НАРО́ЩУВАТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. про темпи, силу і т. ін.). — Док.: збі́льшити, побі́льшити, дода́ти, прибі́льшити, прибі́льшати, доба́вити, приба́вити, підда́ти, примно́жити, намно́жити, підси́лити, поси́лити, підсити́ти, підви́щити, підня́ти, підійня́ти, нагна́ти, нарости́ти, піднести́. — Посівні площі треба збільшувати. Але це зараз не може бути генеральною лінією. Треба збільшувати врожай (М. Чабанівський); Пісня до роботи додає охоти (Леся Українка); Декому здалось, що не тільки не зменшили панщини, але ще прибільшили (І. Нечуй-Левицький); — Ми примусимо атом давати електричну енергію, рухати криголами,.. множити врожаї наших нив і садів (Н. Рибак); — На мою думку, немає ніяких підстав підвищувати вам зарплату (О. Донченко).
НАДИХА́ТИ (НАДИ́ХУВАТИ) на що, чим і без додатка (викликати душевне піднесення, натхнення, спонукати до благородних, високих дій), НАСНА́ЖУВАТИ чим і без додатка, ЗАПА́ЛЮВАТИ підсил., ОКРИЛЯ́ТИ (ОКРИ́ЛЮВАТИ) без додатка, підсил., ПІДНО́СИТИ без додатка, ОДУХОТВОРЯ́ТИ без додатка, книжн. рідше, ОДУШЕВЛЯ́ТИ чим і без додатка, заст.; ЖИВИ́ТИ (викликати душевне піднесення, даючи якісь надії, сприяючи розвиткові кого-, чого-небудь). — Док.: натхну́ти (надихну́ти), насна́жити, запали́ти, окрили́ти, піднести́, одухотвори́ти, одушеви́ти. Читання надихало Лесю, голос її з кожним рядком міцнів, виразнішав (М. Олійник); Листи підбадьорювали її, наснажували новою силою, і дівчина ще з більшою енергією бралась до діла (Д. Ткач); Любов облагороджує і запалює людину на подвиги (О. Довженко); Успіхи на фронті окрилили партизанів (М. Шеремет); Нова хвиля захоплення піднесла народ (Ірина Вільде); Коли б так душу перелити в спів, коли б сею піснею одушевляти люд! (Уляна Кравченко); Море давало натхнення великому художникові, живило його творчість (О. Довженко).
ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм.; ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ), ВИТЯГА́ТИ (ВИТЯ́ГУВАТИ), ПІДВА́ЖУВАТИ (застосовуючи силу); ЗАВДАВА́ТИ розм. (тягар, ношу на плечі, спину); ВИВА́ЖУВАТИ (ВИВАЖА́ТИ) розм. (за допомогою важеля, підойми). — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ (ізвести́), здійня́ти, зня́ти (ізня́ти), знести́, підтягну́ти (підтягти́), ви́тягнути (ви́тягти), підва́жити, завда́ти, ви́важити. Думка її повернулась до листа. Марта підняла його й роздивлялась, не читаючи (В. Підмогильний); Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Звелася длань Господня і кетяг піднесла, де зорі Великодні — ні ліку, ні числа (В. Стус); З останньої сили Марія підвела хрест, поставила його вертикально (В. Яворівський); Маршалківська сторожа повільно зводила міст (З. Тулуб); Там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж (М. Коцюбинський); Скільки-то разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи з птицями, що падає він і розбивається (Марко Вовчок); Шаблю на друга зніс побратим (А. Малишко); Опришка підтягають зашморгом на кільканадцять цалів понад землю (Лесь Мартович); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (А. Шиян); Вночі вони підважили камінь, і Дорофтей спустився в пивницю (казка); Поцілуйко стягує з воза мішок з мукою, завдає собі на плечі (М. Стельмах).
ПІДНІМА́ТИ (про очі, голову, руки тощо — переміщаючи із звичайного або нижчого положення, спрямовувати догори), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм. — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ (ізвести́), здійня́ти, зня́ти (ізня́ти), знести́. Лукерка не піднімала на парубка очей (Григорій Тютюнник); Кінь спинається дрижачою ногою з брудного кювета і важко підіймає свою лебедину шию (О. Гончар); Досить трохи вище піднести голову, щоб побачити вільний простір і вищі цінності (Є. Сверстюк); Хтось сів за моїм столиком, але я не підвів голови (Є. Гуцало); Парубки обсіли кружалом її хату; інші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять (Марко Вовчок); Достав запорожець із-за халяви ножаку і показує Сомкові. Той ізвів до неба очі, охрестивсь (П. Куліш); Він щось говорив до юрби. Здіймав руки до неба, простягав до людей (М. Коцюбинський); Поволі випростував (Дем'ян) зігнутий перед князем стан, знімав догори голову (І. Ле); До сонця морду зносить (пес) (І. Франко).
ПІДНІМА́ТИ (нахилившись, брати з землі, підлоги тощо), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДБИРА́ТИ. — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підібра́ти (підобра́ти). — Спасибі, я наївся, — тихо відповів мош-Діма, піднімаючи з долівки перекинутого глечика (М. Коцюбинський); Отець Вікентій жмакає листа, жбурляє на підлогу, але згодом підіймає (М. Стельмах); З самого вершка упав хрест і поцілив її в голову. Люди підносять його, цілують (Н. Кобринська); Надворі знову загупала сокира.. Незабаром жінка вже готові дрівця підбирала (О. Гончар).
ПІДНО́СИТИ (про ступінь, рівень, темпи тощо), ПІДНІМА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИ. — Док.: піднести, підня́ти, підійня́ти, підви́щити. Мені здається, що у мене.. не стане тої любові до діла, що піднесла б енергію (М. Коцюбинський); У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний); Бубонстарший їв гречану кашу з вишкварками. Дем'ян — капаму з горіхами та липовим медом. Це підвищувало... Дем'янів інтелект (О. Чорногуз).
ПРОПАГУВА́ТИ (глибоко, детально роз'яснювати якісь ідеї, погляди, знання, перев. залучаючи багатьох людей), ПОШИ́РЮВАТИ, ПІДНО́СИТИ, ПРОПОВІ́ДУВАТИ (ПРОПОВІДА́ТИ рідко) (надаючи цим ідеям, знанням особливого значення); ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (намагаючися втілити в життя ці ідеї, знання); ПОПУЛЯРИЗУВА́ТИ (звич. наукові знання, надаючи їм популярної форми). Вчений повинен не тільки творити в науці,.. але й пропагувати знання, поширювати їх (з журналу); Чеська література .. підносила ідеї єднання чехів з іншими слов'янськими народами (з журналу); Його дуже вразила темнота того товариства, серед якого він хотів проповідувать свої ідеї (І. Нечуй-Левицький); По всіх освічених сторонах повстали нові філософи, котрі .. проповідали братство всіх народів (М. Драгоманов); Ніяк не могла (Раїса) уявити собі, що той.. семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); Пропагандою свого твору на якийсь час Савка був заполонений цілковито й популяризував книжку з неабиякою турботливістю (Т. Масенко). — Пор. 1. поши́рювати.
ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін., до чого, ПРИКЛАДА́ТИСЯ до чого, ПРИЛУЧА́ТИСЯ до чого, НАЛА́ГОДЖУВАТИ що, НАЛА́ДЖУВАТИ що, ВІДКРИВА́ТИ що, ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ) на що, ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ) що, перев. із сл. розмова, справа, процес і т. ін., ПІДХО́ДИТИ до чого, ПІДСТУПА́ТИ до чого, розм., ПРИСТУПА́ТИСЯ до чого, розм., РОЗВ'ЯЗУВАТИ що, розм., ПРИЙМА́ТИСЯ за що, з інфін., розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ до чого, з інфін., розм., ЗАПОЧИНА́ТИ що, діал., РОЗЧИНА́ТИ що, діал.; ІТИ́ (ЙТИ) з інфін., на що, до чого (часто рухаючись); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) що, ПІДНО́СИТИ що (часто у відповідь на щось). — Док.: поча́ти, розпоча́ти, приступи́ти, зача́ти, узя́тися (взя́тися), заходи́тися, забра́тися, прикла́стися, прилучи́тися, нала́годити, нала́дити, відкри́ти, підня́тися (підійня́тися), пору́шити, підійти́, підступи́ти, приступи́тися, розв'яза́ти, прийня́тися, примости́тися, започа́ти, піти́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. — Купаємось! — каже Тоня й починає роздягатись (О. Гончар); — От нас вже зібралось чимало. Час вже розпочинати Чорну Раду, — загомонів тихо Кривоніс (І. Нечуй-Левицький); — Заплутались трошки коропи в моїй мережі.., час приступати до діла (І. Нечуй-Левицький); Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває (прислів'я); Дівчина здіймає кужілку і знов береться прясти (Леся Українка); Після всіх отих понаднормативних процедур директор заходжувався снідати (Ю. Збанацький); Знову заходилася розповідати про панщинукріпаччину (О. Левада); Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П. Грабовський); Вечеряли також під грушею, до місяця. Пробували налагодити якусь розмову, не в'язалася (С. Васильченко); Невповні розквітшії квітки ледве пахли, соловейки тільки ще своє щебетання наладжували (Марко Вовчок); Партизани кілька разів відкривали по літаках вогонь (Ю. Збанацький); Треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (І. Франко); Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (М. Стельмах); До англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (Леся Українка); У 1939 році гітлерівська Німеччина напала на Польщу і розв'язала війну (з підручника); Не раз приймались усі плакати. Як же дійшло до прощання з панотцем, то Черевань так і зарюмав (П. Куліш); Удруге знов примощується мати Чайченка добрить: "..а моторний, а розумний, а славний" (Марко Вовчок); Краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Г. Косинка); (Дозорець:) Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару! (Леся Українка); Не безслідно пройти Має те, що колись розцвітало, Що у ріднім краї піднімало бої, Що до волі людей поривало (Панас Мирний); Доста тільки, щоби чоловік показався, так молоді підносять великий крик, плачуть, голосять (Лесь Мартович).
ПОЛІ́ПШУВАТИ (робити кращим, досконалішим, більш задовільним тощо), ПОКРА́ЩУВАТИ рідше, УДОСКОНА́ЛЮВАТИ (ВДОСКОНАЛЮВАТИ), ПІДПРАВЛЯ́ТИ, ПІДНІМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. створюючи сприятливі умови); ШЛІФУВА́ТИ, ВІДШЛІФО́ВУВАТИ (доводити до високого ступеня досконалості); ПІДНО́ВЛЮВАТИ (ПІДНОВЛЯТИ), МОДЕРНІЗУВА́ТИ (додаючи щось нове, сучасніше); ЗБАГА́ЧУВАТИ (якимись новими рисами, якостями тощо); ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ (ОЗДОРОВЛЯ́ТИ), ПІДЛА́ТУВАТИ розм. (умови, стан чогось); ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) розм. (перев. знання з якогось предмета). — Док.: полі́пшити, покра́щити, удоскона́лити (вдоскона́лити), підправити, підняти, піднести, відшліфувати, підновити, модернізувати, збагатити, оздоровити, підлата́ти, підтягти́ (підтягну́ти). У витворах народної уяви завжди жило прагнення поліпшити реальне життя (М. Рильський); Фітотерапевтичні засоби покращують загальний обмін в організмі, поліпшують роботу видільних систем та органів (з журналу); Ціле літо я удосконалював лебідку, яка так потрібна водіям тягачів, всюдиходів, тракторів (П. Автомонов); Цей заробіток давав йому змогу не вбожіти, ще трохи й підправляти своє господарство (Б. Грінченко); Кузь ліз цілуватися з Дорошем і кричав: "Ось із ким ми піднімали товарове господарство!" (Григорій Тютюнник); Мовою можна отруїти свідомість — і піднести її, прояснити, оздоровити (М. Рильський); Сім'я, вона, брат, нашого брата шліфує. Сумирніші стаємо, покладисті (І. Цюпа); Максим не може не бачити, з якою ретельністю Білецькі відшліфовують кожен трюк (Д. Ткач); Кабінет Анрі Шартена мав дещо старомодний вигляд, але письменник не збирався модернізувати його (В. Собко); Роки й поневіряння трохи сутулили ставну колись постать Гринюка, зате ж збагачували життєвий його досвід (І. Ле); — До моря поїдете.. Треба вам.. підлатати здоров'я (О. Донченко); Ганна була у селищі лише один раз. І вже навіть забула про те, що треба їй знайомитися з якоюсь вчителькою і підтягати якусь математику (В. Козаченко). — Пор. 2. виправля́ти.
ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч., ВОЗВЕЛИ́ЧУВАТИ заст., уроч.; ОСПІ́ВУВАТИ, СПІВА́ТИ кого, про кого (у віршах, піснях). — Док.: просла́вити, звели́чити, піднести́, усла́вити (всла́вити), возвели́чити, оспіва́ти. Прославимо героїв, які своїми подвигами додали краси всьому чесному світові (О. Довженко); Хай славить мова українська Край, де гніздяться журавлі, Красу оновленого Мінська І чесну дружбу на землі! (М. Рильський); Поема — це жанр, який оспівує і звеличує, поема — це велична симфонія сильних, мужніх, великих людських почуттів і діянь (А. Малишко); Кого почитають, того й величають (прислів'я); Напевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат. Вони, бач, кесаря хвалили На всі лади (Т. Шевченко); Той не співець, хто не кличе на бій, Хто в пісні народ не уславлює свій (С. Крижанівський); Муса Джаліль уславив свій народ (з газети); Письменник особливо возвеличує київського православного воєводу князя К. Острозького за його патріотичну стійкість (з журналу); — А ось чи думав ти, чому найбільші поети всіх часів саме її оспівували, жінку? З неї, звичайної, земної, творили своїх небесних мадонн... (О. Гончар).
ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Андрій уминав паляниці та все хвалив (М. Коцюбинський); (Кай Летіцій:) Кріспіна Секста я не похваляю — за всі його, тобі відомі вчинки (Леся Українка); Потім Світлана Остапівна сама захопилася донбасівською темою й добру годину вихваляла рідний край (Ю. Яновський); Циган совав матушкам решета й сита та вихвалював свій крам (І. Нечуй-Левицький); Хозари клацають язиками, розхвалюють майстрів, а надто князя (Д. Міщенко); Він все так, як і перше, нахваляє свою математику (Леся Українка).
ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ), УГОЩА́ТИ (ВГОЩА́ТИ) розм., ГОСТИ́ТИ розм., ПО́ШТУВАТИ розм., ШАНУВА́ТИ розм., ПРИШАНО́ВУВАТИ розм., ТРАКТУВА́ТИ розм., ВІТА́ТИ розм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИ розм. (горілкою, вином тощо). — Док.: почастува́ти, участува́ти (вчастува́ти), пригости́ти, угости́ти (вгости́ти), погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти (вшанува́ти), пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти (втрактува́ти), уконтентува́ти (вконтентува́ти), прийняти, піднести, помогори́чити (помогоричува́ти) розм. — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); — Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали (люди) мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ'яненко); Маланка з матір'ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); — Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); — Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); — Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер (чоловік), вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). — Пор. 2. віта́ти.
Словник синонімів української мови