підпертися
ОБПИРА́ТИСЯ (ОПИРАТИСЯ) на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) в що, ПІДПИРА́ТИСЯ чим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИ на що. — Док.: обпе́ртися (обіпе́ртися) (опе́ртися), спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися (впе́ртися), підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев'яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь! На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).
Словник синонімів української мови