підпрягти

ЗАЛУЧА́ТИ до чого (заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь), ПРИЛУЧА́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) у що, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ) у що, ПІДПРЯГА́ТИ розм. — Док.: залучи́ти, прилучи́ти, притягти́, притягну́ти, втягти́ (утягти́), втягну́ти (утягну́ти), підпрягти́. Вони склали текст присяги, намітили товаришів, яких можна залучити до боротьби (Д. Бедзик); Прилучати учнів до праці; Я ревно притягатиму других до роботи над словником (А. Кримський); Користуючись великою громадською працездатністю Явдокима та його неабиякою свідомістю, Роман потроху втягав у громадську роботу і його дружину (І. Ле); Командирові вистачає справ і так по саме горло, а Гаркуша, не знати для чого, ще й шефів сюди підпрягає (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. підпрягти — підпрягти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підпрягти — [п'ідпр'агти] -р'ажу, -р'ажеш, -р'ажеимо, -р'ажеите; мин. -р'іг, -р'агла; нак. -р'ажи, -р'аж'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. підпрягти — див. підпрягати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підпрягти — ПІДПРЯГТИ́ див. підпряга́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. підпрягти — ПІДПРЯГТИ́ див. підпряга́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. підпрягти — Підпряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. підпрягти, -жу, -жеш, гл. Припрягать, припрячь. Рудч. Ск. І. 180. Коня третього підпрягти випросив. Г. Барв. 105. У мене кобила, та ти свою підпряжи, та й поїдьмо до торгу. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка