підпрягти

підпрягти́

[п'ідпр'агти]

-р'ажу, -р'ажеш, -р'аже^имо, -р'аже^ите; мин. -р'іг, -р'агла; нак. -р'ажи, -р'аж'іт'

Значення в інших словниках

1. підпрягти — підпрягти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підпрягти — див. підпрягати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпрягти — ПІДПРЯГТИ́ див. підпряга́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. підпрягти — ЗАЛУЧА́ТИ до чого (заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь), ПРИЛУЧА́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) у що, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ) у що, ПІДПРЯГА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. підпрягти — ПІДПРЯГТИ́ див. підпряга́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. підпрягти — Підпряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. підпрягти, -жу, -жеш, гл. Припрягать, припрячь. Рудч. Ск. І. 180. Коня третього підпрягти випросив. Г. Барв. 105. У мене кобила, та ти свою підпряжи, та й поїдьмо до торгу. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка