1. Орфоепічний словник української мови

підпрягти

підпрягти́

[п'ідпр'агти]

-р'ажу, -р'ажеш, -р'ажеимо, -р'ажеите; мин. -р'іг, -р'агла; нак. -р'ажи, -р'аж'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпрягти — підпрягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підпрягти — див. підпрягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підпрягти — ПІДПРЯГТИ́ див. підпряга́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. підпрягти — ЗАЛУЧА́ТИ до чого (заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь), ПРИЛУЧА́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) у що, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ) у що, ПІДПРЯГА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. підпрягти — ПІДПРЯГТИ́ див. підпряга́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. підпрягти — Підпряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. підпрягти, -жу, -жеш, гл. Припрягать, припрячь. Рудч. Ск. І. 180. Коня третього підпрягти випросив. Г. Барв. 105. У мене кобила, та ти свою підпряжи, та й поїдьмо до торгу. Черниг. г. Словник української мови Грінченка