підселяти

СЕЛИ́ТИ (десь на постійне або тимчасове проживання; давати притулок), ОСЕЛЯ́ТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ, ПРИМІЩА́ТИ, ПРИМІ́ЩУВАТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ розм., ПРИХИЛЯ́ТИ розм.; ПІДСЕЛЯ́ТИ (до когось); ПОМІЩА́ТИ, РОЗМІЩА́ТИ, РОЗМІ́ЩУВАТИ (надавати приміщення для проживання). — Док.: осели́ти, поселити, примісти́ти, притули́ти, прихили́ти, підсели́ти, помісти́ти, розмісти́ти. — Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан; Землі шматок єсть.., То їм з угоддями оддам (І. Котляревський); Лікар Кноте, як того захотіла Евеліна, живе тепер безвиїзно у Верхівні. Його примістили в управительському флігелі (Н. Рибак); Завтра Соломія мала попрохати свого булгарина притулити поки що Остапа і, коли він згодиться, зараз же вибратись із плавнів (М. Коцюбинський); (Микита:) І ще тебе просила, вже окремо, Щоб прихилив у себе бідну Джему (І. Кочерга); Підселили в кімнату до двох студентів третього; Поранених довелося розміщувати по хатах (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. підселяти — підселя́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підселяти — -яю, -яєш і підселювати, -юю, -юєш, недок., підселити, -селю, -селиш, док., перех., розм. Селити близько до кого-, чого-небудь або разом із кимсь, чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підселяти — ПІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., кого, розм. Селити близько до кого-, чого-небудь або разом з кимсь, чимсь. Це вже четверта людина, з якою довелося ділити кімнату впродовж чотирьох років.  Словник української мови у 20 томах
4. підселяти — ПІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех., розм. Селити близько до кого-, чого-небудь або разом з кимсь, чимсь.  Словник української мови в 11 томах