підстановка

ЗАМІ́НА (дія, при якій замість одного предмета, однієї особи і т. ін. береться інший предмет, інша особа), СУБСТИТУ́ЦІЯ спец., ПІДСТА́ВА діал.; ПІДМІ́НА (звичайно непомітна або тимчасова); ПІДСТАНО́ВКА (за зразком чогось іншого). Процес заміни іншомовного слова своїм корінним ніяк не можна кваліфікувати взагалі як регресивне явище (М. Рильський); Ремо здригнувся.. Він ніколи не бачив Гюлле в такім убранні... На хвилинку йому здалось, що то не вона.. В його голові майнули химерні думки про можливість підміни... (О. Досвітній).

Значення в інших словниках

1. підстановка — підстано́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. підстановка — -и, ж. Дія за знач. підставити, підставляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підстановка — ПІДСТАНО́ВКА, и, ж. Дія за знач. підста́вити, підставля́ти. Розв'язати систему двох рівнянь з двома невідомими способом підстановки (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. підстановка — ПІДСТАНО́ВКА, и, ж. Дія за знач. підста́вити, підставля́ти. Розв’язати систему двох рівнянь з двома невідомими способом підстановки (Алг.  Словник української мови в 11 томах