підстьобнути

КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ (ПІДХЛЬО́СКУВАТИ) розм., НАГЛИ́ТИ діал. (змушувати швидше щось робити). — Док.: поква́пити, підігна́ти, пригна́ти, підстьобну́ти (підстібну́ти), підхльо́снути. Професор квапить асистентів, люто сварить операційну сестру, тримає на напнутих невидимих віжках весь персонал операційної (Ю. Мушкетик); — Чого ж замовк? — покваплював єпископ (О. Ільченко); Хіба, читателі, пождіте, Вгамуйтесь трохи, не галіте! (І. Котляревський); Гордій підганяв своїх: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б (А. Головко); — Поспішайся, поспішайся, Прісько! — підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Галочка.. порається і усе поспіша, і усіх приганя, щоб швидше усе справляли (Г. Квітка-Основ'яненко); Він їхав до Хуста, а ззаду його підстьобували пожежа в Коропці, підпал у Вишньому Сарді (С. Скляренко); — Швидше там! — наглив Підпара (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. підстьобнути — підстьобну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підстьобнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до підстьобувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підстьобнути — ПІДСТЬОБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до підстьо́бувати². Він підстьобував коня і, виїхавши з-за кущів, побачив справді дві постаті (В.  Словник української мови у 20 томах
4. підстьобнути — ПІДСТЬОБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до підстьо́бувати². Він підстьобував коня і, виїхавши з-за кущів, побачив справді дві постаті (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 223); Привернути до своїх військ увагу союзників, підстьобнути всіх тих...  Словник української мови в 11 томах
5. підстьобнути — Підстьобнути, -бну, -не́ш гл. Хлестнуть кнутомъ? Та ба! мари не підстьобне! Котл. Ен. VI. 39.  Словник української мови Грінченка