підсумковий

ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л. Новиченко); Цей шрам, ніби останній, завершальний штрих художників, домальовував це прекрасне обличчя (І. Ле); Шульга, разом з фізиком Мезенцевим, підводили підсумки заключної сесії випробувань однієї важливої деталі (Н. Рибак); Підсумковий курс лекцій; Фінальний матч цього сезону нам довелося грати пізно (Ю. Смолич); З приємністю дізнався, що ІV і останній том Вашого дуже цінного словника уже вийшов (М. Коцюбинський); Кінцеві результати; Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві поради (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. підсумковий — підсу́мковий прикметник від: підсу́мок підсумко́вий прикметник від: пі́дсумок  Орфографічний словник української мови
2. підсумковий — [п'ідзсумковией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. підсумковий — I підсумк`овий-а, -е. 1》 Прикм. до підсумок. 2》 Завершальний, заключний. II підс`умковий-а, -е. Прикм. до підсумок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підсумковий — ПІДСУМКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до пі́дсумок. Зустрічаються .. ще такі керівники.., які прагнуть лише до того, щоб добре виглядала підсумкова цифра по валовій продукції (з газ.). 2. Завершальний, заключний. Підсумковий огляд художньої самодіяльності. ПІДСУ́МКОВИЙ, а, е. Прикм. до підсу́мок.  Словник української мови у 20 томах
5. підсумковий — ПІДСУ́МКОВИЙ, а, е. Прикм. до підсу́мок. ПІДСУМКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до пі́дсумок. Зустрічаються.. ще такі керівники.., які прагнуть лише до того, щоб добре виглядала підсумкова цифра по валовій продукції (Рад. Укр., 12.IX 1957, 1).  Словник української мови в 11 томах