підтикати

ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док.: підтягти́ (підтягну́ти), підкаса́ти, підсми́кати (підсмикну́ти), підти́кати (підіткну́ти). Миттю підтягає (хлопець) свої штаненята й біжить надвір (Л. Яновська); Сам тоді вище підтягував халяви та й виряджався на вивідки (А. Головко); — Ліда.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (М. Коцюбинський); — Здрастуйте! — весело загукав Колосок, підсмикуючи на плечах ремені від своїх фотоапаратів (В. Кучер); Міцно поцілувавшися, підсмикнувши свої спідниці, кожушанки, розіходилися (Г. Хоткевич); Вона підтикала спідницю, поділ сорочки прилипав їй до крутих дужих колін (Л. Первомайський).

ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док.: підтягти́ (підтягну́ти), підкаса́ти, підсми́кати (підсмикну́ти), підти́кати (підіткну́ти). Миттю підтягає (хлопець) свої штаненята й біжить надвір (Л. Яновська); Сам тоді вище підтягував халяви та й виряджався на вивідки (А. Головко); — Ліда.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (М. Коцюбинський); — Здрастуйте! — весело загукав Колосок, підсмикуючи на плечах ремені від своїх фотоапаратів (В. Кучер); Міцно поцілувавшися, підсмикнувши свої спідниці, кожушанки, розіходилися (Г. Хоткевич); Вона підтикала спідницю, поділ сорочки прилипав їй до крутих дужих колін (Л. Первомайський).

ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) (сунучи, поміщати під когось, щось), ПІДПИХА́ТИ розм., ПІДТИКА́ТИ розм.; ПІДТИСКА́ТИ (ПІДТИ́СКУВАТИ) розм. (з силою). — Док.: підсу́нути, підіпха́ти, підіткну́ти, підти́скати (підти́снути). Яким почав лаштуватися до відпочинку: щось таке він підсовував, щось розгортав (Панас Мирний); Мовчки підсунула (Галя) зручніше стіл, що стояв у кутку (І. Багряний); Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. підтикати — підти́кати дієслово доконаного виду підтика́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підтикати — I підт`икатидив. підтикати. II підтик`ати-аю, -аєш, недок., підтикати, підтичу, підтичеш і підтикаю, підтикаєш і підіткнути, -ну, -неш, док., перех., розм. 1》 Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу. Підіткнути спідницю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підтикати — див. підвертати  Словник чужослів Павло Штепа
4. підтикати — ПІДТИ́КАТИ див. підтика́ти. ПІДТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТИ́КАТИ, підти́чу, підти́чеш і підти́каю, підти́каєш і ПІДІТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм. 1. Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу.  Словник української мови у 20 томах
5. підтикати — Підтика́ти, -тика́ю, -тика́єш підти́кати, -ти́чу, -ти́чеш, -чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підтикати — ПІДТИ́КАТИ див. підтика́ти. ПІДТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТИ́КАТИ, підти́чу, підти́чеш і підти́каю, підти́каєш і ПІДІТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. 1. Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу.  Словник української мови в 11 томах
7. підтикати — Підтика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підтикати, -чу, -чеш и підіткнути, -ну, -неш, гл. Подтыкать, подоткнуть, подсунуть. Уже, підтикавши десь поли, фурцює добре навісна. Котл. Ен. II. 32. Паничу, я вас підтичу. Ном.  Словник української мови Грінченка