підтикати

I підт`икатидив. підтикати.

II підтик`ати-аю, -аєш, недок., підтикати, підтичу, підтичеш і підтикаю, підтикаєш і підіткнути, -ну, -неш, док., перех., розм.

1》 Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу. Підіткнути спідницю.

|| Підсовувати, затикати щось під що-небудь.

2》 кого. Допомагати комусь підбирати, підсувати під щось нижні краї, поли його одягу.

Значення в інших словниках

1. підтикати — підти́кати дієслово доконаного виду підтика́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підтикати — див. підвертати  Словник чужослів Павло Штепа
3. підтикати — ПІДТИ́КАТИ див. підтика́ти. ПІДТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТИ́КАТИ, підти́чу, підти́чеш і підти́каю, підти́каєш і ПІДІТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм. 1. Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу.  Словник української мови у 20 томах
4. підтикати — ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
5. підтикати — Підтика́ти, -тика́ю, -тика́єш підти́кати, -ти́чу, -ти́чеш, -чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підтикати — ПІДТИ́КАТИ див. підтика́ти. ПІДТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТИ́КАТИ, підти́чу, підти́чеш і підти́каю, підти́каєш і ПІДІТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. 1. Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу.  Словник української мови в 11 томах
7. підтикати — Підтика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підтикати, -чу, -чеш и підіткнути, -ну, -неш, гл. Подтыкать, подоткнуть, подсунуть. Уже, підтикавши десь поли, фурцює добре навісна. Котл. Ен. II. 32. Паничу, я вас підтичу. Ном.  Словник української мови Грінченка