підупалий

СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ, ХИРЯ́ВИЙ, ЧА́ХЛИЙ, НАПІВЖИВИЙ підсил., НАПІВМЕ́РТВИЙ підсил., ПЛОХИ́Й розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., ХИСТКИ́Й розм., ХЛИПКИ́Й розм., У́ТЛИЙ (ВУ́ТЛИЙ) розм., ДО́ХЛИЙ підсил. фам., БЕЗДУ́ЖНИЙ діал., НЕЗДУ́ЖНИЙ діал.; ТЕНДІ́ТНИЙ, КРИХКОТІ́ЛИЙ, КРИХКИ́Й (який має неміцну будову тіла, погане здоров'я); ПІДУПА́ЛИЙ (який втратив минулу силу, міць); МИ́РШАВИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. (слабкий фізично і непоказний, непривабливий зовні); ОСЛА́БЛЕНИЙ, РОЗСЛА́БЛЕНИЙ (який ослаб на певний час). Син Єремії (Вишневецького) Михайло був вибраний за короля. Нездужний на розум, слабкий на здоров'я, він швидко й помер (І. Нечуй-Левицький); Говорилося,.. що, мовляв, постоялець чоловік слабий, миршавий (Григорій Тютюнник); — Слово правди.. — то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив — велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Олійник); Здавалося, що жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як цей слабосильний чоловік! (О. Кобилянська); Денис сіпнув двері, і малосила Настя випустила з рук клямку (І. Нечуй-Левицький); — Що ж це буде, Савко? — спитав він у розпачі. — Невже ми такі малосильні? Терпіти таку наругу... (Д. Бедзик); Ольга аж тепер збагнула: вона ще така маленька і безсила (Я. Качура); Він почуває себе дуже кволим, навіть листи писати важко (Ю. Мартич); Батько його був зовсім немічний від багатьох ран і контузій (І. Цюпа); — Думаю, що тільки люди слабовольні та фізично недолугі пасують перед труднощами (Ю. Збанацький); Жінка без мужа і пити недужа (прислів'я); Хтось тільки тепер уже так слухає лікарів, бо таки сам почуває, що неміцний дуже (Леся Українка); За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім (Григорій Тютюнник); (Кассандра:) Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався (Леся Українка); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Б. Грінченко); Ще недавно він був таким жалюгідним, здавалось, страх навіть поселився в його плюгавому тілі (Ю. Збанацький); Ганна, розслаблена, в'яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко). — Пор. ви́снажений.

Значення в інших словниках

1. підупалий — підупа́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підупалий — Занепалий, ослаблий, заниділий, охлялий, змиршавілий, знесилений, зачучверілий, зачучвірений, о. спорохнявілий; (край) збіднілий, зубожілий; (рід) здрібнілий.  Словник синонімів Караванського
3. підупалий — див. слабий  Словник синонімів Вусика
4. підупалий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до підупасти. 2》 у знач. прикм. Фізично слабіший, позбавлений минулої сили, міцності. || Якому властива втрата бадьорості, надії на що-небудь. || у знач. ім. підупалий, -лого, ч.; підупала, -лої...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підупалий — ПІДУПА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до підупа́сти. Розтривожений і підупалий духом Павло не знав, що з собою робити (В. Кучер); Настрій [німецького] полковника дійсно був підупалий (А. Хорунжий). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
6. підупалий — Підупа́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підупалий — ПІДУПА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до підупа́сти. Розтривожений і підупалий духом Павло не знав, що з собою робити (Кучер, Прощай.., 1957, 100); Настрій [німецького] полковника дійсно був підупалий (Хор., Незакінч. політ, 1960, 26). 2. у знач.  Словник української мови в 11 томах
8. підупалий — Підупалий, -а, -е Пришедшій въ упадокъ, ослабѣвшій, обѣднѣвшій. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий. Підупале господарство.  Словник української мови Грінченка