підібгати

ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Сидячи на низенькому кріслі, Максим глянув на свої довгі ноги і ніяково підібгав їх під сидіння (С. Добровольський); Летів орел понад морем, ніжки підібгавши (пісня); Ваня підгинав коліна й одштовхувався ногами (Л. Первомайський); Рушив (Микола), кивком відкинувши чуба назад і міцніше підібравши під пахви свої пакунки (О. Гончар); Скулився, стулився, ще й хвіст піджав (приказка); Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (А. Тесленко).

СТУЛЯ́ТИ (зводити що-небудь впритул), СТУ́ЛЮВАТИ рідше, ЗМИКА́ТИ, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ, ПІДБИРА́ТИ (губи); СКЛЕПЛЯ́ТИ (уста, очі, повіки і т. ін.). — Док.: стули́ти, зімкну́ти, підтягти́, підтягну́ти, підібра́ти, підібга́ти (підобга́ти), склепи́ти. — Дитина... якось упустила... ненароком, — мовила куховарка, стуляючи, не знать для чого, череп'я докупи (Л. Яновська); Мертве поле після бою. Ти в крові лежиш і сниш. Рану стулюєш руками, Санітарів добрих ждеш (В. Сосюра); Можна наспівувати, стуливши губи (Ю. Смолич); Обурений до глибини душі, .. якнайтісніше змикав (Федір) тонкі губи (Ю. Збанацький); Німа мовчазність.. склепила уста, скувала серце і душу (Панас Мирний). — Пор. заплю́щувати.

Значення в інших словниках

1. підібгати — підібга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підібгати — і підобгати, -аю, -аєш, док., перех. Підгорнути, підібрати під себе або притиснути до себе (ноги, хвіст і т. ін.). || Міцно стулити, стиснути (губи). || Загорнути край, частину чого-небудь. Підібгати хвоста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підібгати — ПІДІБГА́ТИ і ПІДОБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Підгорнути, підібрати під себе або притиснути до себе (ноги, хвіст і т. ін.). Лев пішов, похнюпившись та підібгавши хвіст, немовби хто вилляв на нього бочку зимної-презимної води (І.  Словник української мови у 20 томах
4. підібгати — піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину.  Фразеологічний словник української мови
5. підібгати — ПІДІБГА́ТИ і ПІДОБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підгорнути, підібрати під себе або притиснути до себе (ноги, хвіст і т. ін.). Лев пішов, похнюпившись та підібгавши хвіст, немовби хто вилляв на нього бочку зимної-презимної води (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. підібгати — Підібга́ти, -га́ю, -єш гл. Поджать. Летів крячок на той бочок, ніжки, підобгавши. Мет. 58.  Словник української мови Грінченка