Словник синонімів української мови

піна

ПІ́НА (непрозора легка пухирчаста маса, що утворюється на поверхні рідини), ПІ́НЯВА, ШУМ, ШУМОВИ́ННЯ, ШУМОВИ́НА рідше; НА́КИП, КИП'ЯТИ́ННЯ (на поверхні киплячої рідини). Дівчина приносить мені кухоль пива, на третину кухля ще густа піна, що свідчить про його якість і смак (Т. Масенко); Проминули верхівці синє плесо Кагула й стали перед бурхливою пінявою Дунаю (Ю. Смолич); Двоє незнайомих Сагайді бійців.. мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (О. Гончар); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (М. Шеремет); Зберіть накип з юшки; Молоді яблуньки віти до мене простягають. І в такому білому цвіту, наче в молочному кип'ятинні всі (І. Вирган).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. піна — (пухирчаста маса на рідині) пінява, шумовиння, шумовина, (на кип'ячій воді) накип.  Словник синонімів Полюги
  2. піна — пі́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. піна — (на рідині) шум, шумовиння; (на губах) слина.  Словник синонімів Караванського
  4. піна — -и, ж. 1》 Непрозора легка пузирчаста маса, утворена на поверхні рідин від сильного коливання, збовтування, нагрівання, бродіння і т. ін. 2》 Непрозора легка пузирчаста маса, утворена зазвичай при збиванні мильного розчину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. піна — (коня) мило (пива) шума, шум, шумовина (хвилі) пиня  Словник чужослів Павло Штепа
  6. піна — ПІ́НА, и, ж. 1. Непрозора легка пузирчаста маса, утворена на поверхні рідин від сильного коливання, збовтування, нагрівання, бродіння і т. ін. Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (І.  Словник української мови у 20 томах
  7. піна — аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.). Дуже сильно, у великій мірі. Кортіло .. Овксентових синів упіймати. Так кортіло, що аж піна на губах виступала (С. Ковалів). з пі́ною в ро́ті (бі́ля ро́та, на губа́х), зневажл.  Фразеологічний словник української мови
  8. піна — ПІ́НА, и, ж. 1. Непрозора легка пузирчаста маса, утворена на поверхні рідин від сильного коливання, збовтування, нагрівання, бродіння і т. ін. Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  9. піна — Піна, -ни ж. Пѣна (у человѣка, животнаго). Волосся піднялось догори, піна бим з рота. Стор. МПр. 19.  Словник української мови Грінченка