пінити

ПІ́НИТИСЯ (утворювати піну; вкриватися піною), ПІ́НИТИ рідше, ШУМУВА́ТИ, ШУМІ́ТИ, ГРА́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ (перев. про шипучі напої); ЛЮСУВА́ТИ діал. (перев. про вапно). Вода з ринв, пінячись, весело гуркоче (О. Гончар); Річка все пінила і пінила (Я. Качура); Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (В. Кучер); Вода гула на лотоках, шуміла білою піною нижче од коліс (І. Нечуй-Левицький); Свахи співають похвалу пива: Ой хміль в бочці грає, Білу піну пускає (І. Франко); В суліях іскряться пахучі меди. У бочці — З Нової Баварії пиво... (І. Нехода); На вапну налили води, то вона люсує (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. пінити — пі́нити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пінити — Вкриватися піною; (- вино) шумувати, іскритися; тлк. ПІНИТИСЯ, (- людей) говорити <�кричати, лютувати> з піною в роті.  Словник синонімів Караванського
3. пінити — -ню, -ниш, недок. 1》 перех. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини. 2》 неперех. Те саме, що пінитися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пінити — ПІ́НИТИ, ню, ниш, недок. 1. що. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини. 2. без прям. дод. Те саме, що пі́нитися 1. Вода кругом нього ..  Словник української мови у 20 томах
5. пінити — ПІ́НИТИ, ню, ниш, недок. 1. перех. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини. Червонофлотці стріляли по фінських і німецьких торпедних катерах, що снували, мов скажені, пінячи море (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 244). 2. неперех.  Словник української мови в 11 томах
6. пінити — Пінити, -ню, -ниш гл. Пѣниться. Вода так і шумить, хвилями аж пінить. Чуб. II. 138.  Словник української мови Грінченка