пір'їна

ПЕРО́ (птаха), ПІР'Ї́НА, ПЕРИ́НА рідше; КУ́ЧЕР (на хвості в качура). Крила (чайки) зісподу сніжно-білі, зверху ясно-сірі, облямовані білим і тільки одне крайнє махове перо зовсім чорне (З. Тулуб); Біля землянки Улянка знайшла куряче пір'я, розвіяне вітром. Вона підняла пір'їну (О. Донченко); Котить Ілія — небо й земля двигтять, як од вітру перина (Панас Мирний); Чорніло (волосся), неначе качурині кучері, позатикані за вуха (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. пір'їна — пір'ї́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пір'їна — [п'ірйіна] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. пір'їна — -и, ж. Те саме, що перо 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пір'їна — ПІР'Ї́НА, и, ж. Те саме, що перо́ 1. Дичину поранено. Це підтвердили кілька скривавлених пір'їн, які загубив птах (О. Донченко); В кімнаті полковник сказав мені сісти біля столу, поклав передо мною папір, дав пір'їну в руки і почав диктувать (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах