післяслово

ПІСЛЯМО́ВА (заключне роз'яснення автора, видавця тощо наприкінці твору, книги), ПІСЛЯСЛО́ВО, УВА́ГИ. Післямова — це була звичайна річ у перших книжках. В ній розповідалося, де, коли та як виготовлена книга (О. Іваненко); В статті-післяслові до перекладу книги Дікштейна "Хто з чого жиє" Леся Українка закликає робітників до єднання (з підручника).

Значення в інших словниках

1. післяслово — післясло́во іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. післяслово — -а, с. Те саме, що післямова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. післяслово — ПІСЛЯСЛО́ВО, а, с. Те саме, що післямо́ва. З прозових творів Гребінки українською мовою можна назвати тільки його передмову і післяслово до альманаху “Ластівка” (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. післяслово — Післясло́во, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. післяслово — ПІСЛЯСЛО́ВО, а, с. Те саме, що післямо́ва. З прозових творів Гребінки українською мовою можна назвати тільки його передмову і післяслово до альманаха «Ластівка» (Іст. укр. літ., І, 1954, 183).  Словник української мови в 11 томах