раба

РАБИ́НЯ, РАБА́, НЕВІ́ЛЬНИЦЯ, НЕВО́ЛЬНИЦЯ заст. Танцює, — бо серце гаряче, — Маленька рабиня Бану (Я. Шпорта); Бабуся твоя була рабою (Д. Павличко); Плачем великим ридали невільниці чорні (Леся Українка). — Пор. 1. раб.

Значення в інших словниках

1. раба — раба́ іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. раба — Рабиня, невільниця.  Словник синонімів Караванського
3. раба — -и. Жін. до раб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. раба — РАБА́, и́, ж. 1. У рабовласницькому суспільстві – представниця експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала в повній власності свого володаря – рабовласника.  Словник української мови у 20 томах
5. раба — РАБА́, и́, ж. 1. У рабовласницькому суспільстві — представниця експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря — рабовласника.  Словник української мови в 11 томах
6. раба — Раба, -би ж. Раба, рабыня. Не смійся раба рабі, — буде й тобі. Ном. № 12688.  Словник української мови Грінченка