ремісницький

РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ (який стосується ремісника, ремісництва), РЕМІСНИ́ЧИЙ, РЕМІСНИ́Й розм.; МАЙСТРОВИ́Й (про людину). Встає крізь пам'яті вікно далека ремісницька школа (В. Сосюра); Ремісничі сотні простували через соборний майдан (О. Ільченко); Ольвія була великим ремісним та культурним центром (з журналу); Внизу, над самим Дніпром, розкинувся Поділ.. Тут починалась слава майстрового люду (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. ремісницький — ремісни́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ремісницький — -а, -е. 1》 Прикм. до ремісник 1). || Зробл. кустарним, не фабричним чи заводським способом. Ремісницькі вироби. || Належний ремісникові, власт. йому. || В якому навчаються ремісники (у 3 знач.). 2》 перен. Позбавлений творчої ініціативи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ремісницький — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній – хіба не варваризм, не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків? (С.  Словник української мови у 20 томах
4. ремісницький — Ремісни́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ремісницький — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній — хіба не варваризм, не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків? (Голов.  Словник української мови в 11 томах