риболовець

РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬ розм., РИБА́Р розм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Яновський); Вставали риболови на світанку, Ішли ловити рибок золотих (Д. Павличко); Ой на ставочку рибак рибу удить (П. Чубинський); Ой візьму я відеречка Та й піду я по воду, Ой побачу риболовця, Чи хороший на вроду (пісня); В дні погожі і в негоду, в дружнім колі рибарів борознив Онеги воду біля Кіжських островів (І. Гончаренко); Серед цих, здебільшого випадкових, вудкарів і спінінгістів був один інженер (І. Ле); (Влас:) Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити. І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. риболовець — риболо́вець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. риболовець — -вця, ч., розм. Те саме, що риболов 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. риболовець — див. рибак  Словник чужослів Павло Штепа
4. риболовець — РИБОЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що риболо́в 1. – А якого щупака риболовці підсакою витягли! (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
5. риболовець — РИБОЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що риболо́в 1. — А якого щупака риболовці підсакою витягли! (Стельмах, І, 1962, 303).  Словник української мови в 11 томах