розбризкати

РОЗБРИ́ЗКУВАТИ (рідину); РОЗХЛЮ́ПУВАТИ (хлюпаючи); РОЗЛЯ́ПУВАТИ, РОЗПЛІ́СКУВАТИ, РОЗПЛЮ́СКУВАТИ розм. (ляпаючи). — Док.: розбри́зкати, розхлю́пати, розля́пати, розплеска́ти, розплю́скати. Вулицею часом промчить, розбризкуючи рідке болото, машина (Я. Гримайло); Машина мчить, гурчить камінною дорогою, розхлюпує весняні калюжі (К. Гордієнко); Кінські копита розляпують багнюку (Григорій Тютюнник); Щедро зливає Настя, аж розпліскує (О. Гончар); Пані Наталя тремтячими руками налляла склянку чаю і, розплюскуючи по дорозі, подала студентові (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. розбризкати — розбри́зкати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбризкати — див. розбризкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбризкати — РОЗБРИ́ЗКАТИ див. розбри́зкувати.  Словник української мови у 20 томах
4. розбризкати — Розбри́зкати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розбризкати — РОЗБРИ́ЗКАТИ див. розбри́зкувати.  Словник української мови в 11 томах
6. розбризкати — Розбризкати, -ся см. розбризкувати, -ся.  Словник української мови Грінченка