розбризкувати

РОЗБРИ́ЗКУВАТИ (рідину); РОЗХЛЮ́ПУВАТИ (хлюпаючи); РОЗЛЯ́ПУВАТИ, РОЗПЛІ́СКУВАТИ, РОЗПЛЮ́СКУВАТИ розм. (ляпаючи). — Док.: розбри́зкати, розхлю́пати, розля́пати, розплеска́ти, розплю́скати. Вулицею часом промчить, розбризкуючи рідке болото, машина (Я. Гримайло); Машина мчить, гурчить камінною дорогою, розхлюпує весняні калюжі (К. Гордієнко); Кінські копита розляпують багнюку (Григорій Тютюнник); Щедро зливає Настя, аж розпліскує (О. Гончар); Пані Наталя тремтячими руками налляла склянку чаю і, розплюскуючи по дорозі, подала студентові (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. розбризкувати — розбри́зкувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбризкувати — -ую, -уєш, недок., розбризкати, -аю, -аєш, док., перех. Розпліскувати рідину бризками, дрібними краплями. || Розпиляти, розсіювати що-небудь. || Розсипати, розкидати в різні боки (іскри, сніг і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбризкувати — РОЗБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., що. Розпліскувати рідину бризками, дрібними краплями. Вона підійшла до великої білої миски з холодною водою, почала хлюпати на себе повними пригорщами, розбризкуючи воду по всій кімнаті (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розбризкувати — Розбри́зкувати, -кую, -куєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розбризкувати — РОЗБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш; док., перех. Розпліскувати рідину бризками, дрібними краплями. Вона підійшла до великої білої миски з холодною водою, почала хлюпати на себе повними пригорщами...  Словник української мови в 11 томах
6. розбризкувати — Розбризкувати, -кую, -єш сов. в. розбризкати, -каю, -єш, гл. Разбрызгивать, разбрызгать.  Словник української мови Грінченка