розбризкувати
РОЗБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., що.
Розпліскувати рідину бризками, дрібними краплями.
Вона підійшла до великої білої миски з холодною водою, почала хлюпати на себе повними пригорщами, розбризкуючи воду по всій кімнаті (І. Микитенко);
Машина швидко їхала по мокрому асфальту, і шини з тихим шумом розбризкували краплі осіннього холодного дощу (В. Собко);
Наш куций газик-всюдихід уклонявся кожній ямці, але слухняно брав гірки, розбризкував геть калюжі (С. Журахович);
* Образно. Неквапливо брав [Дзелензік] до рук баяна, розвертав його красивим червоним віялом. Дзвінким роєм розбризкував у принишклому березняку веселі звуки, що брали за душу (Ю. Збанацький);
// Розпиляти, розсіювати що-небудь.
Особливо подобався Андрієві плакат, де над буряковими плантаціями літак розбризкує отруту (О. Донченко);
// Розсипати, розкидати в різні боки (іскри, сніг і т. ін.).
Половина хат горіла. Охоплена полум'ям солома тріщала, розбризкуючи іскри і попіл (І. Багмут);
Дівчина, не одриваючись від подруг, затупотіла ногами, розбризкуючи навколо сніг, і заляскотіла на все селище: Сніжок іде, метіль мете (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)