розбризкуватися
РОЗБРИ́ЗКУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗБРИ́ЗКАТИСЯ, ається, док.
1. Розпліскуватися бризками, дрібними краплями (про рідину).
– Левку, що ти?.. Хто ж хліб кладе в ноги? – згинається Олена, бере буханку в руки, і на неї падають і розбризкуються важкі материні сльози (М. Стельмах);
// Розпилятися, розсіюватися.;
// Розсипатися, розкидатися в різні боки (про іскри, сніг і т. ін.).
До неба! Хай зорі сідають На дому сталеве плече І спалахом іскор спадають, Розбризкуючись гаряче (М. Бажан);
Після навального дощу .. під ногами розбризкувалася розквашена земля (Іван Ле);
* Образно. Виднілася розкішна лісова земля, по ній ніжно-голубою росою розбризкувались підсніжники (М. Стельмах).
2. тільки недок. Пас. до розбри́зкувати.
Словник української мови (СУМ-20)