розбризкуватися
РОЗБРИ́ЗКУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗБРИ́ЗКАТИСЯ, ається, док.
1. Розпліскуватися бризками, дрібними краплями (про рідину)
— Левку, що ти?.. Хто ж хліб кладе в ноги? — згинається Олена, бере буханку в руки, і на неї падають і розбризкуються важкі материні сльози (Стельмах, І, 1962, 560);
// Розпилятися, розсіюватися;
// Розсипатися, розкидатися в різні боки (про іскри, сніг і т. ін.).
До неба! Хай зорі сідають На дому сталеве плече І спалахом іскор спадають, Розбризкуючись гаряче (Бажан, Роки, 1957, 263);
Після навального дощу.. під ногами розбризкувалася розквашена земля (Ле, Наливайко, 1957, 144);
*Образно. Виднілася розкішна лісова земля, по ній ніжно-голубою росою розбризкувались підсніжники (Стельмах, І, 1962, 403).
2. тільки недок. Пас. до розбри́зкувати.
Словник української мови (СУМ-11)