розважно

РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал. — Налагодження трудової дисципліни, — думав Дорош, — це організаційна справа, але є ще й інший бік — економічний стан артілі.. Тут треба господарського ока, щоб розумно розставити робочу силу (Григір Тютюнник); Хотілося, щоб він виступив сьогодні на зборах, щоб усі почули його, він може розсудливо говорити (А. Хижняк); Він (лановий) розсудливо, по-людськи, пояснює і Євдокимові, й Олені. — Думаєте, наш пан уже й не розбирається, хто навмисне збитки робить. Все він знає до найменшої кришечки (М. Стельмах); Ївга й тут мудро зробила; що пани у городі грошей їм надавали, вона на весілля не дала всіх прогуляти (Г. Квітка-Основ'яненко); (Дарвуд:) Друзі! Ми ж не відмовляємось. Ми кажемо: допоможемо вам, тільки слід робити все розважно (Мирослав Ірчан); — Ти змудра мені відповідаєш, бо ти був у криміналі, та там тебе розуму навчили (В. Стефаник).

Значення в інших словниках

1. розважно — розва́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розважно — присл. 1》 Присл. до розважний. 2》 рідко. Не поспішаючи, повільно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розважно — РОЗВА́ЖНО, присл. 1. Присл. до розва́жний. Гляди, однак! розважно обмірковуй Діла свої! (А. Кримський); “Умерли-таки батько!” з жахом згадав хлопець і скривився з болю та й, може б, був заплакав, але дядько Лаврін заговорив розважно: “Не плач, хлопче...  Словник української мови у 20 томах
4. розважно — Розва́жно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розважно — РОЗВА́ЖНО, присл. 1. Присл. до розва́жний. Гляди, однак! розважно обмірковуй Діла свої! (Крим., Вибр., 1965, 286); «Умерли-таки батько!...  Словник української мови в 11 томах
6. розважно — Розважно нар. Разсудительно, благоразумно.  Словник української мови Грінченка