розгнівати

СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити (вгніви́ти) рідше розізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів'я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); (Одарка:) Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). — Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.

Значення в інших словниках

1. розгнівати — розгні́вати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгнівати — док., розсердити, озлити, розізлити, розлютити, с. осатанити.  Словник синонімів Караванського
3. розгнівати — -аю, -аєш і розгнівити, -влю, -виш; мн. розгнівлять; док., перех. Викликати гнів, роздратування у кого-небудь; розсердити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгнівати — РОЗГНІ́ВАТИ, аю, аєш і РОЗГНІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. розгнівля́ть; док., кого. Викликати гнів, роздратування у кого-небудь; розсердити. – Ні, ти не скажений, – сказав він [Марко Одарич], аби не розгнівати цього вовкодава, цю гору м'язів (Є.  Словник української мови у 20 томах
5. розгнівати — РОЗГНІ́ВАТИ, аю, аєш і РОЗГНІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. розгнівля́ть; док., перех. Викликати гнів, роздратування у кого-небудь; розсердити. Наш народ — океан.. Тільки розгніви його — будеш ти на дні його, будеш знать, як займать і яка з ним війна (Тич., II, 1957, 194).  Словник української мови в 11 томах
6. розгнівати — Розгнівати, -ваю, -єш гл. Разсердить, разгнѣвать. Грин. І. 297.  Словник української мови Грінченка