розгороджувати

ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ чим (розділяючи на частини приміщення, простір), РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНА́ТИ (перев. тканиною); ПЕРЕТИНА́ТИ (річку, канал і т. ін. — штучними спорудами). — Док.: перегороди́ти, розгороди́ти, переп'ясти́ (перепну́ти), перетя́ти (перетнути). Велику кімнату вирішили перегородити на дві частини (М. Трублаїні); Після вечері простору залу їдальні розгородили столами надвоє (Ю. Шовкопляс); Перепнули рядном хату (Словник Б. Грінченка); Треба перетинати річку греблею (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. розгороджувати — розгоро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгороджувати — -ую, -уєш, недок., розгородити, -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. || Ламати, руйнувати те, чим загороджено що-небудь. 2》 Перегороджувати, розділяти що-небудь чимсь. || перен. Розмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгороджувати — РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що. 1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. – Татарове дорогу перегородили, – глянув Кирило на Данила. – Перегородили, та ми розгородимо (А.  Словник української мови у 20 томах
4. розгороджувати — Розгоро́джувати, -джую, -джуєш; розгороди́ти, -роджу́, -ро́диш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розгороджувати — РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. — Татарове дорогу перегородили,— глянув Кирило на Данила. — Перегородили, та ми розгородимо (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах