розгороджувати

РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех.

1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін.

— Татарове дорогу перегородили,— глянув Кирило на Данила. — Перегородили, та ми розгородимо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 503);

// Ламати, руйнувати те, чим загороджено що-небудь.

Окрилені революційними петроградськими вітрами, долинчани рушили розгороджувати хутірський тюремний тин (Ковінька, Кутя.., 1960, 128).

2. Перегороджувати, розділяти що-небудь чимсь.

Оба противники не згодилися на одно: спільним коштом розгородити свої частки високим парканом (Фр., IV, 1950, 12);

Після вечері простору залу їдальні розгородили столами надвоє (Шовк., Інженери, 1948, 346);

// перен. Розмежовувати, роз’єднувати кого-, що-небудь.

[Петро:] Порозгороджувалися люди не то що самі поміж собою, а й роботу розгородили: то — чорна, а то — біла, — благородна б то (Мирний, V, 1955, 180);

— Безглузді язики силкуються розгородити нас тернами всяких поговорів (Фр., VII, 1951, 335).

Значення в інших словниках

1. розгороджувати — розгоро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгороджувати — -ую, -уєш, недок., розгородити, -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. || Ламати, руйнувати те, чим загороджено що-небудь. 2》 Перегороджувати, розділяти що-небудь чимсь. || перен. Розмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгороджувати — РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що. 1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. – Татарове дорогу перегородили, – глянув Кирило на Данила. – Перегородили, та ми розгородимо (А.  Словник української мови у 20 томах
4. розгороджувати — ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ чим (розділяючи на частини приміщення, простір), РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНА́ТИ (перев. тканиною); ПЕРЕТИНА́ТИ (річку, канал і т. ін. — штучними спорудами). — Док.  Словник синонімів української мови
5. розгороджувати — Розгоро́джувати, -джую, -джуєш; розгороди́ти, -роджу́, -ро́диш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)