роздувати
ВИДУВА́ТИ (виготовляти що-небудь способом дуття), ДУ́ТИ, РОЗДУВА́ТИ рідше. — Док.: ви́дути. Кожний виріб (кришталевий) видувають окремо (з журналу); Дути колби; З нього (зі скла) роздувають вироби, як мильні пузирі (з журналу).
НАДУВА́ТИ (НАДИМА́ТИ) (наповнюючи повітрям або газом, збільшувати в об'ємі), ЗДУВА́ТИ, РОЗДУВА́ТИ підсил. — Док.: наду́ти, зду́ти, розду́ти. Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Погордливо розправляє (куховар) вуса і надимає груди (Ю. Яновський); Він іде собі, надувшись, і ні на кого і не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут.. є старший (Г. Квітка-Основ'яненко).
НАДУВА́ТИ (НАДИМА́ТИ) (про вітер — наповнюючи повітрям, натягати, робити пружним що-небудь), НАПИНА́ТИ, РОЗДУВА́ТИ підсил. — Док.: наду́ти, напну́ти (нап'ясти́), розду́ти. Вітер надимає поли моєї шинелі, люто шарпає їх (П. Колесник); Вітер напинав полотняні вітрила (О. Донченко); Вітер роздуває плаття... (П. Тичина).
ПЕРЕБІ́ЛЬШУВАТИ (уявляти або зображувати що-небудь більшим, ніж у дійсності), ГІПЕРБОЛІЗУВА́ТИ книжн., РОЗДУВА́ТИ розм., РОЗДМУ́ХУВАТИ розм.; УТРИ́РУВАТИ книжн. (доводити до крайньої міри вияву). — Док.: перебі́льшити, гіперболізува́ти, розду́ти, роздму́хати (роздмухну́ти), утри́рувати. Мав (Козловський) надзвичайний дар перевтілюватися у другі особи, перебільшуючи їх смішні сторони (Г. Хоткевич); Дотепно гіперболізувавши і відтінивши якусь характерну рису, він (пародист) умів створити вдалий дружній шарж або й уїдливу пародію (з журналу); Маленьку хибу, дрібний якийсь випадок роздмухають, роздують до розмірів слона і пускають гуляти межи люди (С. Васильченко); Утрируючи кожен рух — почухав (чоловік) потилицю, аж зовсім козирком очі закривши, потім поправив кашкет, похитав головою (А. Головко). — Пор. переборщи́ти.
Словник синонімів української мови