розклювати

РОЗКЛЮВА́ТИ (про птахів), РОЗДЗЬО́БАТИ (РОЗДЗЮ́БАТИ). — Недок.: розкльо́вувати, роздзьобувати (роздзюбувати). Не вгадали, що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Т. Шевченко); У жостері трапезували дубоноси. Вони роздзьобували тверді кісточки ягід (з журналу); Козак доїжджає, смерті доглядає, Ворон тіло роздзюбав, кості розкидає (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. розклювати — розклюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розклювати — див. розкльовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розклювати — РОЗКЛЮВА́ТИ див. розкльо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. розклювати — РОЗКЛЮВА́ТИ див. розкльо́вувати.  Словник української мови в 11 томах