розклювати
РОЗКЛЮВА́ТИ (про птахів), РОЗДЗЬО́БАТИ (РОЗДЗЮ́БАТИ). — Недок.: розкльо́вувати, роздзьобувати (роздзюбувати). Не вгадали, що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Т. Шевченко); У жостері трапезували дубоноси. Вони роздзьобували тверді кісточки ягід (з журналу); Козак доїжджає, смерті доглядає, Ворон тіло роздзюбав, кості розкидає (П. Чубинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розклювати — розклюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розклювати — див. розкльовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розклювати — РОЗКЛЮВА́ТИ див. розкльо́вувати. Словник української мови у 20 томах
- розклювати — РОЗКЛЮВА́ТИ див. розкльо́вувати. Словник української мови в 11 томах