розлютованість

ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯ діал., Я́РІСТЬ рідше. На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); (Агафія:) Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив (син) кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). — Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.

Значення в інших словниках

1. розлютованість — розлюто́ваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розлютованість — -ності, ж. Стан за знач. розлютований 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлютованість — РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розлюто́ваний 2.  Словник української мови у 20 томах
4. розлютованість — РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розлюто́ваний 2.  Словник української мови в 11 томах