розлічувати

РОЗРАХО́ВУВАТИ (визначати розмір, кількість і т. ін. чогось), ОБРАХО́ВУВАТИ, РОЗЛІ́ЧУВАТИ заст.; РОЗЧИСЛЯ́ТИ розм. (розподіляти згідно з рахунком); ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ) (у техніці, математиці). — Док.: розрахува́ти, обрахува́ти, розлічи́ти, розчи́слити, обчи́слити. Давид ходив по двору, оглядав стіни, про себе щось розраховуючи (А. Головко); Андрія жерла нетерплячка. Він раз у раз бігав на руїни, щось обмірковував, прикладав, обраховував (М. Коцюбинський); Поки розлічили гроші, то ви вже й побігли (Словник Б. Грінченка); Один англійський король звелів наробити однакових каганців, розчислити, скільки їх може згоріти в добу (М. Коцюбинський); Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій, утворюваних машинами, апаратами, що стояли в різних положеннях (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. розлічувати — розлі́чувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розлічувати — -ую, -уєш, недок., розлічити, -лічу, -лічиш, док., перех. і неперех., заст. Розраховувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлічувати — РОЗЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., що і без прям. дод., заст. Розраховувати. Упросився й Пилип Притика до Карпа .. Місто від Мар'янівки верстов за двадцять. Коли вдосвіта виїхати, то на обід саме поспінеш.  Словник української мови у 20 томах
4. розлічувати — РОЗЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех. і неперех., заст. Розраховувати. Упросився й Пилип Притика до Карпа .. Місто від Мар’янівки верстов за двадцять. Коли вдосвіта виїхати, то на обід саме поспінеш.  Словник української мови в 11 томах
5. розлічувати — Розлічувати, -чую, -єш сов. в. розлічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Разсчитывать, разсчитать, расчесть. Котл. Ен. VI. 19. Поки розлічила гроші, то ви вже й побігли. Кролев. у.  Словник української мови Грінченка