розпалахкотіти

РОЗГОРІ́ТИСЯ (почати горіти дедалі сильніше), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПЛОМЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗОГНІ́ТИ діал.; РОЗПАЛА́ТИСЯ, РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ), РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИ) (почати дуже палати, горіти яскравим полум'ям); РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ, РОЗІТЛІ́ТИСЯ (РОЗТЛІ́ТИСЯ) розм. (почати жевріти, тліти); РОЗДУ́ТИСЯ (внаслідок припливу повітря). — Недок.: розгоря́тися (розгора́тися), розпа́люватися (розпаля́тися), розже́врюватися, розтліва́тися, роздува́тися (роздима́тися). Серед майдану вже добре розгорілось багаття (І. Нечуй-Левицький); А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко); На заході, на вишневому камені, на півнеба розкинувши заграву, розпалахкотівся огонь (С. Васильченко); Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар (І. Котляревський); Вугілля дубове добре, та поки розітлівається, то попожди (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. розпалахкотіти — розпалахкоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розпалахкотіти — -очу, -отиш і рідко розпалахкотати, -очу, -очеш, док., перех. Те саме, що розпалахкотітися, розпалахкотатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпалахкотіти — РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і рідко РОЗПАЛАХКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. Те саме, що розпалахкоті́тися, розпалахкота́тися.  Словник української мови у 20 томах
4. розпалахкотіти — РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і рідко РОЗПАЛАХКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., перех. Те саме, що розпалахкоті́тися, розпалахкота́тися.  Словник української мови в 11 томах