розпорощатися

РОЗКРИЧА́ТИСЯ (почати дуже кричати), РОЗШУМІ́ТИСЯ, РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГАЛАСУВА́ТИСЯ розм., РОЗГОРЛА́ТИСЯ розм., РОЗЛЕМЕНТУВА́ТИСЯ розм., РОЗҐВАЛТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГУКА́ТИСЯ розм., РОЗПОРОЩА́ТИСЯ розм.; РОЗЗІПА́ТИСЯ розм. (багато й довго); РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм. (про птахів). Тадзьо, котрий у третій кімнаті сидів досі тихо, нагадав собі буки і розкричався заново (О. Маковей); Він не хотів розуміти. Розшумівся, як самовар, що ось-ось має збігати (М. Коцюбинський); — Чого це ти, Денисе, так розрепетувався? (І. Нечуй-Левицький); — Ну чого ти розгаласувалася, дочко? (О. Гончар); Старі вантажники гримнули на них: — Та цитьте! Розгорлалися, як гуси! (З. Тулуб); Перекупки чогось розґвалтувались на базарі (Словник Б. Грінченка); Коняка злякалася крику й понесла, Ситник розгукався ще більше (П. Загребельний); — Хіба я водюся з ними, що вони мені ними очі вибивають? — розпорощалася Христя (Панас Мирний); Дитина роззіпалась (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. розпорощатися — розпороща́тися дієслово доконаного виду розкричатися рідко  Орфографічний словник української мови
2. розпорощатися — див. кричати  Словник синонімів Вусика
3. розпорощатися — -щуся, -щишся, док., рідко. Те саме, що розкричатися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпорощатися — РОЗПОРОЩА́ТИСЯ, щу́ся, щи́шся, док., рідко. Те саме, що розкрича́тися 1. – Хіба я водюся [воджуся] з ними, що вони мені ними очі вибивають? – розпорощалася Христя (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. розпорощатися — РОЗПОРОЩА́ТИСЯ, щу́ся, щи́шся, док., рідко. Те саме, що розкрича́тися 1. - Хіба я водюся [воджуся] з ними, що вони мені ними очі вибивають? — розпоро-щалася Христя (Мирний, III, 1954, 247).  Словник української мови в 11 томах