розшнурувати

РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного); РОЗШМО́РГУВАТИ, РОЗСУПО́НЮВАТИ розм. (зав'язку, петлю, вузол тощо); РОЗШНУРО́ВУВАТИ, РОЗПУСКА́ТИ (шнурок, тасьму тощо). — Док.: розв'яза́ти, розшморгну́ти, розсупо́нити, розшнурува́ти, розпусти́ти. Стражники похапцем розв'язували бранцям руки й ноги (Ю. Смолич); Мирон кладе пошивку на землю, розшморгує зав'язку (М. Стельмах); Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Панас Мирний); Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник); — Ти знову розпустила корсет? (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. розшнурувати — розшнурува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розшнурувати — див. розшнуровувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розшнурувати — РОЗШНУРУВА́ТИ див. розшнуро́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. розшнурувати — РОЗШНУРУВА́ТИ див. розшнуро́вувати.  Словник української мови в 11 томах
5. розшнурувати — Розшнуро́вувати, -вую, -єш сов. в. розшнурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Разшнуровывать, развязывать, развязать увязанное веревками. Розшнуровуй віз, вражий сину. ЗОЮР. І. 157.  Словник української мови Грінченка